Імплантат – це чужорідне для організму тіло, тимчасово або постійно вживлене в організм людини для відновлення природної функції або естетики пошкодженого органу.
Найчастіше для виготовлення імплантів застосовують метали (спеціальну хірургічну сталь, сплави титану) або поєднання металів з керамікою, полімерами, композитами. Всі матеріали обов’язково проходять перевірку на біосумісність.
Наразі до основних видів ортопедичних імплантів належать пластини з кутовою стабільністю або без неї, блоковані та неблоковані стержні, гвинти, протези суглобів.
Інтрамедулярний стержень – це металевий стержень, в протилежних кінцях якого просвердлено отвори для його фіксації всередині кістки. Він застосовується для лікування переломів, хибних суглобів, неправильного зрощення або незрощення довгих кісток (стегнової, великогомілкової, плечової тощо), і демонструє позитивні результати навіть після невдалого попереднього лікування іншими методами.
До переваг інтрамедулярного остеосинтезу можна віднести:
- — Міцну та пружну підтримку зламаної кістки;
- — Зменшення ризику пошкодження кровоносних судин та кровопостачання зламаної кістки;
- — Можливість точнішого відтворення анатомічної вісі кістки, що прискорює одужання та створює передумови для більш раннього навантаження на кінцівку;
- — Сприяє природнім рухам пошкоджених м’язів та прилеглих суглобів;
- — Забезпечує швидший перехід хворого на амбулаторне лікування, полегшує догляд за хворим, підвищує його здатність до самообслуговування, прискорює реабілітацію.
Як встановлюється інтрамедулярний стержень?
Хірург-ортопед через невеликий розріз шкіри та м’яких тканин вводить стержень в інтрамедулярний канал великої кістки, а потім блокує його у відповідному місці. Блокування – це фіксація імплантату гвинтами через певні отвори та під певним кутом для створення внутрішньої підтримки для стабілізації перелому.
Блокована пластина кріпиться до поверхні кістки. Разом з гвинтами вона створює своєрідний місток між протилежними фрагментами перелому.
Пластина за формою повторює кістку, для якої призначена. Форма пластини та правильно встановлені гвинти сприяють відтворенню суглобової поверхні та стабільності фіксації.
Пластини переважно використовують для лікування метаепіфізарних багатоуламкових переломів довгих кісток, а також якщо попереднє лікування іншими методами не дозволило досягти зрощення.
Як встановлюється пластина?
Хірург виконує розріз шкіри для потрапляння в зону перелому, зіставляє уламки та попередньо прикріплює пластину до кістки. Після цього у відповідні отвори і під правильним кутом вводяться гвинти, які прикріплюють пластину до кістки.
Слід зазначити, що пластина не обов’язково повинна щільно прилягати до кістки. Дизайн пластини може обмежувати її контакт з кісткою, забезпечуючи краще кровопостачання області перелому та прискорюючи загоєння.