Перелом – це будь-яке порушення цілісності кістки.
Є цілий ряд ознак, за якими можна, з високим ступенем вірогідності, припустити перелом кістки навіть до проведення рентгенівського дослідження.
До абсолютних ознак перелому кістки відносять:
- — патологічну рухливість кінцівки, або рухливість її в такому місці, яке за нормального стану не рухається, де немає суглобів. Цей симптом може бути відсутнім, якщо цілісність кістки частково збережена;
- — неприродне положення кінцівки, видиме неозброєним оком;
- — крепітація або кістковий хрускіт, який чути при спробі поворухнути пошкоджено кінцівкою або при натисканні фонендоскопом;
- — кісткові відламки в рані, видимі неозброєним оком, що характерно для відкритого перелому.
До відносних ознак перелому належать:
- — біль, особливо при осьовому навантаженні на пошкоджену кінцівку; зокрема при переломі кісток гомілки біль виникає при натисканні на п’ятку;
- — сильний набряк у місці перелому (є результатом пошкодження м’яких тканин і супроводжує будь-які травми);
- — гематома (є наслідком внутрішнього крововиливу);
- — порушення рухливості пошкодженої кінцівки (неможливість рухати нею або спиратись на неї).
Найчастіше переломи виникають внаслідок:
- — Високоенергетичних травм (дорожньо-транспортні пригоди, падіння з висоти, удар, вогнепальне пошкодження);
- — Постійних перевантажень кістки (стресові переломи або переломи внаслідок втоми), наприклад у спортсменів;
- — Остеопорозу або інших захворювань кістки.
За характером переломи бувають:
- — Закритими (коли шкіру не пошкоджено) або відкритими (коли відламками кістки пошкоджено шкіру);
- — Без зміщення (з незначним зміщенням) або зі зміщенням кісткових відламків;
- — Простим або складним (що супроводжується значними пошкодженнями м’яких тканин – м’язів, нервів, судин).
За місцем розташування розрізняють:
- — Переломи діафізу (центральної частини довгої кістки);
- — Переломи епіфізу або метафазу (крайньої частини кістки, що завершується суглобом; проксимального – ближче до центру тіла, дистального – далі від нього).